1 лютого 1918

1 лютого 1918 року через більшовицьке повстання в Києві та наближення радянських російських військ більшість делегатів церковного собору (94 голоси проти 42) ухвалила перервати роботу до 23 травня, так і не вирішивши жодного суттєвого питання.

no decisions were reached on any of the substantive questions by February 1, when the Bolshevik uprising in Kiev and the approach of the Soviet Russian troops persuaded the majority of the remaining Sobor delegates to adjourn until May 23

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа. Співвідношення голосів — у примітці 77.

Друге пленарне засідання церковного собору призначили на п'ятницю 19 січня о 10 годині ранку в Релігійно-просвітньому товаристві.

Друге пленарне засідання призначено на пʼятницю 19-го січня в 10 годин ранку в рел.-просвітному товаристві.

На п'ятницю, 19 січня, о 6 годині вечора скликані надзвичайні загальні збори Лук'янівського району У.С.-Д.Р.П.; через важливість справи явка обов'язкова.

На пʼятницю 19 січня рівно о 6 год. вечора скликаються надзвичайні загальні збори Лукʼянівського району У. С.-Д. Р. П. З огляду на важність справи

Від ранку 19 січня 1918 р. (ст.ст.) на вулицях Києва почали з'являтися барикади; українці громили Арсенал, де засіли більшовики, а ті стріляли по місту; надвечір стрілянина була дуже сильна. Скоропадський переїхав до Моркотуна, а до «Универсаля», який дедалі більше порожнів, ходив лише вдень.

С 19-го января утром на улицах Киева начали появляться баррикады. Украинцы громили Арсенал, где заседали большевики, последние стреляли по городу.

Автор датує за ст.ст.; повстання почалося 16 (29) січня.

На останньому бурхливому засіданні собору 53 українські делегати оприлюднили спільну декларацію, що собор «не виявив перед народом свого українського характеру», і вирішили заснувати Братство святих Кирила і Мефодія для продовження справи Церковної ради, яка саморозпустилася після скликання собору.

fifty-three Ukrainian delegates issued a joint declaration stating that "the Sobor did not reveal its Ukrainian character before the people and failed to answer questions demanding immediate decision."

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа; за «Новою радою» від 14 березня 1918 р.

Київська міська дума величезною більшістю ухвалила, що стоїть на боці влади Центральної Ради; водночас минула міністерська криза й сформовано новий уряд.

Дума м. Київа величезною більшістю ухвалило, що воно стоїть на боці власти. Опріч того минувся міністерський кризис і нове правительство

Дата номера газети; точна дата події не вказана (близько 19 січня ст. ст.).

Всеукраїнський церковний собор 19 січня (ст. ст.) ухвалив перервати роботу, створити Соборну комісію (по два делегати від кожної єпархії та від війська) під головуванням київського митрополита і відкрити другу сесію собору 10 травня 1918 року.

відкриття другої сесії собору повинно бути 10 травня 1918 року.

19 січня ст. ст. = 1 лютого нов. ст.

Останнє засідання першої сесії Всеукраїнського православного церковного собору відбулося 19 січня (ст. ст.) під гуркіт гармат у будинку жіночої духовної школи в Липках, що перебував під обстрілом; поранено диякона Бубку(?), контужено професора-каноніста Ф. І. Мищенка шматком снаряда, що розірвався на порозі будинку; один із делегатів загинув.

Будинок дівочої духовної школи в Липках, де засідали члени собору, був під обстрілом. Раз-у-раз рвалася шрапнель.

19 січня ст. ст. = 1 лютого нов. ст. (большевицький обстріл Києва).

В. М. Чеховський, нині голова ради міністрів відновленої УНР, за часів Центральної Ради як комісар Одеської шкільної округи надіслав митрополитові Платону відношення (19 січня 1918 за ст. ст.): Україна стала незалежною державою, і владу Росії треба прибрати з церковних відправ.

Україна стала незалежною державою в межах, означених четвертим універсалом. Влада Росії не поширюється на Вкраїну.

Дата відношення в OCR «19-I|I 18» — читається нечітко.

Отримавши наказ «В Киеве большевистское восстание», сотня СС, підсилена 60 офіцерами й козаками колишніх наливайківців (які сформували кінний загін із полкових коней), у ніч із 1 на 2 лютого 1918 р. рушила на Дарницю.

„Негайно знищити зібрану зброю і податися назад у Дарницю. В Києві большевицьке повстання”.

1 лютого 1918 р. на світанку сотня СС у Броварах захопила варту і, заманивши на мітинг більшовизований полк ім. Наливайка (1400 багнетів), роззброїла його: узято 2500 гвинтівок, 75 кулеметів і 8 гармат. Наливайківці думали, що їх роззброює Чехословацький легіон. За наказом зброю облили нафтою і спалили.

Забрано 2500 крісів, 75 скорострілів і 8 гармат при великім іншім воєннім матеріялі.

Раніше в Броварах спіймано підривника з піроксиліном, який намагався висадити в повітря потяг СС.

1 лютого 1918 р. СС двома загонами (Кучабський Андріївським узвозом, Чмола Великою Олександрівською) із запеклими боями взяли Поділ із Житомирським базаром і Флорівським монастирем (його взяв Р. Дашкевич з артилеристами) і надвечір зупинилися на Верхньому Валу. Полуботківці, що прикривали тил, почувши стрілянину, зупинилися в поперечній вулиці, почали шалено палити в небо і розбрелися.

оба Стрілецькі відділи з боєм, місцями дуже завзятим, здобули Поділ із Житомирським Базаром і Фроловським Монастирем

Наступного дня сотник Кучабський штурмом узяв гору Щекавицю (полягло близько 150 більшовиків) і очистив Поділ від повстанців аж до Контрактового будинку, тоді як Вільні козаки з одним панцерником атакували Олександрівською вулицею. Січові стрільці втратили близько 70 убитими й ще більше пораненими.

сотник Кучабський штурмом узяв гору Щекавицю, при чім полягло коло 150 большевиків, і очистив Подол од банд аж до контрактового будинку

Дата приблизна (четвертий день повстання).

За метрикою Володимиро-Либідської церкви (Б.-Васильківська, 103), однієї з найбільших за кількістю загиблих (Либідська частина дала найбільше жертв): перший загиблий — солдат Олицького полку Олександр Луценко (22), убитий 19 січня ст. ст. (1 лют. н. ст.) «из бронёвого автомобиля», похований 21 січня.

Першого загиблого солдата (Олицького полку) Олександра Луценка (22), вбитого 19 січня «изброневого автомобіля», поховали 21 січня.

Метрика: ЦДІАК, ф. 227, оп. 1080, спр. 484, арк. 28–302 (виноска 43).

На 19 січня ст. ст. військо УНР взяло головні більшовицькі осередки: розбито осередок на Шулявці біля Політехнічного інституту, в готелі «Прага», розбивався осередок на Печерську; обидва залізничні вокзали, пошта, телеграф, банки й усі державні та громадські установи були в руках українського війська.

розбито осередок большевиків на Шулявці коло політехничного інституту ... в отелі „Прага" ... в руках війська Української Народньої Республіки находяться обидва залізничні вокзали, почта, телеграф, банки

Частина переліку зіпсована OCR.

Рада народних міністрів закликала киян зберігати спокій, а робітників — негайно припинити страйк і пообіцяла після придушення повстання вжити заходів для задоволення потреб робітництва й забезпечення безробітних та їхніх родин.

звертається до всіх громадян м. Київа з закликом заховувати спокій, а товаришів робітників закликає ... негайно припинити страйк

Відозва підписана головою Ради народних міністрів В. Голубовичем.

У середині січня 1918 р. в Києві українська влада проводила безглузді обшуки, під час яких зникали цінні речі обшукуваних; вулицями стріляли дедалі більше, ночами гриміли гармати; з 19 січня (ст.ст.) потяги з Києва перестали ходити.

Производились какие-то бессмысленные обыски украинскими властями, причем, как водится при этих обысках, исчезали цепные вещи обыскиваемых. По улицам стреляли все больше и больше, по ночам гремели почему-то пушки.

19 січ. ст.ст. = 1 лют. н.ст.

Серед полонених і вбитих більшовиків, за словами уряду, були відомі агітатори з Петрограда, чорносотенні діячі, злодії, що повтікали з в'язниць, і навіть начальники двох районів київської міської міліції; документи про це передано Українському революційному суду.

У числі полонених і збитих большевиків є видатні большевицькі агітатори з Петрограду, чорносотенні діячі а також злодії, що повтікали з острогів і навіть начальники двох районів київської міської міліції.

З відозви Ради народних міністрів (близько 19 січня ст. ст.).

У біографії Любинського «Боротьба» зазначає, що його промова на засіданні 1 лютого в Бересті (де він розкрив «руйнуючу роботу» большевиків в Україні) була «переломовим моментом» у мирових переговорах і привела до окремого миру УНР; він член і секретар мирової делегації та належить до партії українських соціалістів-революціонерів.

Прочитана ним на засіданні 1-го лютого промова, в котрій він одверто розкрив перед цілим світом ту руїнуючу роботу, яку провадили большевики на Україні

Читано з зображення. Стиль дати не позначено; частину слів у тексті затерто плямою.

Між Флорівським монастирем і казармою СС захоплено міномети, що обстрілювали казарму; їх обслуговували кілька полонених австрійців, яким більшовики платили по 100 карбованців на день кожному.

Обслуговувало їх кількоро полонених австрійців, яким большевики платили за це кожному по 100 карбованців у день.

Твердження автора-противника; можливо, зі слів полонених.

За більшовицької влади в Києві банк виконував розпорядження про невиплату вкладів готівкою протягом 23 днів, а наприкінці вкладникам поточних рахунків видавав по 200–300 крб.; вклади на поточних рахунках зменшилися до 3,5 млн.

останній час большевизму вкладчикам біжуч. рахунок банк виплачував по 200-300 карбованців.

Йдеться про січневе–лютневе 1918 р. панування більшовиків у Києві.

За більшовицького панування в Києві (з 15 січня ст. ст. до 1 березня н. ст.) баланс Українського кооперативного банку зріс до 6 мільйонів 3 тисяч, але вклади на поточних рахунках зменшилися до 3,5 мільйонів; розпорядження більшовицької влади про невиплату вкладникам готівки банк виконував 23 дні, а решту часу виплачував вкладникам по 200–300 карбованців. Більшовики не встигли призначити в банк свого комісара.

за місяць баланс збільшився до 6 милійонів і 3 тисяч, але вклади на біжучий рахунок зменшились до 3 з половиною милійонів. ... банк виплачував по 200-300 карбованців.

Дата: загалом січень–лютий 1918 (період більшовицької влади в Києві); у price вказано середину діапазону 200–300 крб.

Українська партія соціалістів-революціонерів передруковує промову члена мирної делегації М. Любинського, виголошену 1 лютого (14 січня за старим стилем) 1918 року в Бресті, з поясненням, що це «цікавий історичний документ».

Подаємо тут промову М. Любинського, як цікавий історичний документ.

Читано з зображення. Позиція есерівської редакції; промова спрямована проти заяв Троцького.

М. Любинський у Бресті заявив, що за списками українських партій до Всеросійських Установчих Зборів на території України обрано понад 75% депутатів, за списками інших партій у Центральній Раді — близько 15%, а большовики одержали менше 10%.

було вибрано більше як 75% депутатів, а по спискам других партій, що мають своє представництво в Центр. Раді, коло 15%, большевики одержали ще меньше як 10%

Читано з зображення. Дані з промови; за словами оратора, вибори відбулися при кінці листопада 1917 року.

У непарафіяльній церкві Марії Магдалини при Маріїнському дитячому притулку (ріг Ново-Ботанічної і Паньківської, 2/16) відспівували щонайменше 23 загиблих у січні–лютому 1918 р.; частина загинула у вуличних боях 19–23 січня ст. ст. (1–5 лют. н. ст.), зокрема чиновник Костянтин Іванович Карбовський (19).

Частина з них загинула під час вуличних боїв 19–23 січня (зокрема, чиновник Костянтин Іванович Карбовський (19))

ЦДІАК, ф. 227, оп. 1080, спр. 490, арк. 3–5.

Уранці 1 лютого 1918 р. апарат Юза української делегації в Бересті передавав із Києва подробиці вуличних боїв; одразу після того стрічка обірвалася, апарат зіпсувався, і делегація на кілька днів лишилася без будь-яких звісток із Києва.

апарат Юза, що був в розпорядженні української делегації в Бересті, передавав подробиці вуличних боїв у Київі. Слідом за тим бинда перервалась, апарат зіпсувався